Опубліковано: 2008.04.25
Поетичний розділ: Пейзажна лірика

Лілія Демидюк

Білий простір



Білого каменю смуток
важкий і тягучий
як сіль.
З дна моря
зачерпує музику простору.
Ніч
заходить по пояс
у воду,
падають мушлі
у сон,
на білій дорозі
вітер
зілля омани
знайшов.

Випікає печаль
тавро
на білому тілі
місяця,
білий камінь
упав на дно
і світиться…

2005
© Лілія Демидюк
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/13073/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives