Лілія ДемидюкТвій дім захований у шумі хвиль*** Твій дім захований у шумі хвиль, їх голос таємниче-голубий як іній на кістлявих пальцях дерева. Твій голос – дерево. Чи там на дні зростають пагони для тиші? Твій голос - тиша. Найтихіший з усіх, що снилися мені. Ти там замешкав у шумі хвиль, у хвилях вітер заблукав. Нема дороги. Я йду босоніж. Обрій сонний мені на шлях упав. Гіркий туман. Сивіє море без музики і слів тремка печаль. Твій голос напевно схований у сонці. Безмовний обрій дім безодні для світла біла мушля і пісок, що пам’ятає тугу подорожніх. Приходить тиша ввечері приносить розкішну чашу голосу твого порожню.
|
2005 © Лілія Демидюк |