Опубліковано: 2008.04.24
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Ольга Буруто

Мій Майстер

Тінь, переломлена навпіл,
Місяць гойдає годину.
Все, що хотіла віддати,-
                          Покину.

Єдина таємна звичка
Серце зрадливо стискає:
На фото дивитись у вічі
                          Карі.

Перша-остання неправда
Кожному, в кого буду:
На всі прямі запитання,-
                          "Забула".

Кожному і по вірі,
А поки що буду грати
Від вибуху до неділі.
                          Варто.

І, може, за візерунок
Думок-золотих літер
Невпізнаний подарує
                          Літо.
2008
© Ольга Буруто
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/13029/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives