Прорвалось небо… У проріху Вже третій день тече вода. Їй байдуже що жерсть, що стріха — Не дощ Господній, а біда. І ранки з вечорами схожі — В дощу суцільній пелені. Поодинокі перехожі Як риби на морському дні. Уздовж бордюрів цілі ріки Течуть невідомо куди. Сльозяться хмар важкі повіки. Навкруг нічого крім води. І душу вже оповиває З дощем — тривога. Як змія… Надій нема, тепла немає, Хоч сонця просить вже земля…