Опубліковано: 2008.04.20
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Павло Кричевський

***

стихотворение посвящено светлой памяти Ирины Сизиковой (1983-2005), поэтессы и барда
                                 

Что мы? – Мы лишь глядим на небо,
А ты была в нем синевой.
Фон – черен. Колеснице Феба
Не заслонить его собой.

Жизнь – нечто большее, чем жизнь.
И большее, чем смерть. И с нами
Глаза ушедших. Их словами
Не выложить, не изложить.

Но если бы суметь назвать
Всё то, что сказано твоими,
Которые давали имя
Всему живому… досказать…

Дослушать… Бьётся чей-то пульс.
То – жизнь, которая любила
Тебя. И чашу пригубила
Тебя. И именем из уст

Твоим подула, отвернулась…
И ты в небытие проснулась.

Что время без тебя? – Вода.
Им плещет море, не вмещая
Ни соль, ни скорбь, но возвращает
С прибоем память. Навсегда.


                      Февраль 2005.
2005
Чехов-Серпухов
© Павло Кричевський
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/12972/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives