укр       рус
Авторiв: 244, творiв: 13583, mp3: 219  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Форуми |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Магазин поезiї та АП |  Кнопки (банери) ресурсу |  Видання поетичних збiрок та аудiоальбомiв АП

Опубліковано: 2008.04.16

Ніка Новікова

Вовки.

Ми в землі. Лежимо двадцять перший від "вижили" рік.
ми малі. Тремтимо. Нам не страшно – то холод допік.
ми не мертві, ми тут навпаки – намагаємось вижити.
тільки дихати дерном заважко, плекаючи свіже "ти",
тільки запах утом може видати – надто він заячий…

вони сплять. Але це не надовго. Бо їм вже не гаряче.

Вони ходять театрами, скверами, ринками, винними,
вони сплять у метро, похилившись на бабу вхустинину,
вони плачуть над тушками котиків, збитих машинами;
вони дивляться в очі бурштинами. Сірими спинами
затуляють картини блокбастерів, сидячи першими;

вони сплять і не знають, наскільки в утомі довершені.

Вони сплять понад нами. Пашіють, ще сонні, причмелені,
вони сплять, випікаючи черевом рани по зелені,
вони дихають важко. А нам вже не хочеться дихати,
вони клямцають іклами… Вчули! Ми – криком;
- Ні! Тихо!! Ти…


Вони злі.
З нас-то користь – підуть м"ясникам наші киші;
Вони злі.
Хай дістануть – нам байдуже! Ми – не добріші!!!
ми – Зайці, а Зайці не здаються, мов сирові – миші!
ми – Зайці, що й живі не ридають,
а мертві – тим більше!..

________
Вони ситі. І сплять на землі, на кістках, на світанні.
Вони сплять. Але це не надовго, бо ми - не останні.
2008
© Ніка Новікова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Коротке резюме на E-mail автора:
Написати відгук в книгу гостей автора
Хочу придбати збірку автора

Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.


Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  Дизайн Martynuk.com |  Хостiнг вiд BestHosting  
2003-2008 © Poezia.ORG

Яндекс цитирования Rambler's Top100
«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні