Опубліковано: 2008.04.16
Поетичний розділ: Про тварин, птахів

Ніка Новікова

Зайці.

1.
Протікають крізь нас повені,
Протікає кріз час слово "ні".
Варить відьма гірке зіллячко,
Голубок нам несе гілочку.
Пролітають роки совами,
І в усьому чомусь знову ми:
Проростають крізь нас корені,
Дражнять присмак зайці зморені,

Рух і простір у нас сховано.
Ми голодні. Спимо. Холодно.

2.
У консерви лилась хімія,
небеса і вуста синіли,
полювали вовки зайчиків,
звір гострив пазурі-пальчики,
зачинались в сінАх нації,
ми минали свої станції,
помирали зайці, генії...

3.
Я вичерпую ніч жменями.
Я вичерпую ніч з пам"яті,
Та вона прибува літрами.
Я вичерпую ніч відрами.
Та вони до країв зайняті
Невимовним твоїм іменем,
..........................(я тону, я гублюсь, зви мене!)
Упольованим м"ясом заячим.

Ми вже ситі. Спимо. Гаряче.
2008
© Ніка Новікова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/12908/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives