Опубліковано: 2008.04.14
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Сергій Татчин

в дощ

в чорну безвість вигнуте небо-дно
в'язнуть риби-блискавки в мулі хмар
ніч зайшла навпомацки у вікно
а мене кохатися вже нема.

я мандрую всесвітом сам-один
з-поза неба злизую сіль зірок
і від солі солодко бо світи
це мої рукописи і перо.

зліва злива ламана на голки
справа право вибору дня-за-два
де бездумно віриться що слова
ще прийдуть погрітися до руки.
2007
© Сергій Татчин
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/12859/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives