Опубліковано: 2008.04.14
Поетичний розділ: Містика, видіння

Микола Ширяєв

До самого восхода

До восхода страшный и зачумленный
Кто хопочет?
До чего же заспанны, сколь бессонны,
Длинны ночи.

И потеет дух мой, и в промежутке
Бы согреться.
Подступает зыбкий, обманный, жуткий
Образ детства.

То и вы принять меня, как урода,
Не хотите,
И как будто вовсе туда нет хода,
Где Родитель…

Это ты, мой друже, высокий, орлий
Путь верзаешь?
Признаю, хотя не без хрипа в горле:
Да куда уж.

Залетали черти да заходили
Мысли иже.
И в круженьи русского в новой силе
Слово “выжить”.

И в бореньи тяжкого, непростого
Жить решая,
Как знаменье от Бога, твержу два слога:
“Жизнь большая”.
2008
© Микола Ширяєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/12849/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives