Опубліковано: 2008.04.05
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Євгенія Більченко

Элоиза – ХХI



1@

Так и знай, я тебе не верю,
Черт – с улыбкой христианина,
Бог – с оскалом больного зверя
Из дичайшей своей стремнины.

Онемело крылечко дома:
То ли обморок, то ли ступор.
Настроение стало Догмой,
А движение душ – Структурой.

Я – другая: твои Помпеи
Окрестили в тот день Парижем...
Можешь думать, что я глупее,
Опрометчивее и ниже.

Все предвижу: как мехом лисьим
Осень ткнется в лицо ребенку;
Как напишутся сотни писем...

На электронку.

2@

Я люблю Тебя... Провода,
Интернет, бытие в Нигде...
Я люблю Тебя до Суда –
Я люблю Тебя на Суде.

Я люблю Тебя... Тень креста
Распласталась по высоте.
Я люблю Тебя – и Христа:
Я люблю Тебя во Христе.
                                29 марта, 4 апреля 2008 г.
2008
© Євгенія Більченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/12689/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives