Опубліковано: 2006.11.06
Поетичний розділ: Пейзажна лірика

Андрій Тугай

***

І майже мовчечки, тихенько, внапівзвуку
Прошвендяв вітер по верхівкам сосен.
В мій ніжний сад привів, тримаючи за руку
Ще юну осінь.

Я не чекав її, не звав її до столу.
В підступній юності бурштинної краси
Мій ніжний сад не розцвіте ніколи –
Як не проси,

Як не благай впустить тебе до хати!
Таких, як ти, любити треба звіддаля…
Дітей твоїх не стане більше колихати
Моє гілля.

Я не впаду, не вмру, розтерзаний тобою.
Твоїх обійм немилосердна багряниця
Уже ніколи не зімкнеться наді мною!
Пора проститься…
2006
© Андрій Тугай
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/1255/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives