Опубліковано: 2008.03.23
Поетичний розділ: Філософська лірика

Геннадiй Хлебнiков

Возле самого Черного моря

Сяду в песок возле самого Черного моря,
Чтобы запомнить его необъятную грусть,
Пусть, валуны, в бесконечно-загадочном споре
Катятся к берегу, к истине, к вечности, пусть.

Я не спешу, я почувствую счастье покоя,
Чтобы запомнить минуты безвременья и бытия
И, оставаясь, один на один сам с  собою,
Может быть, я отдохну от излишнего “Я”.

Сяду в песок и засыплю стопу и колено,
Руки в забытых объятьях к воде протяну
И, зашипев, над волной, как веселая пена,
Морем по форме и сути себя  назову.

             



1996
Киев
© Геннадiй Хлебнiков
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/12507/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives