укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44623, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2008.03.22
Роздрукувати твір

Андрій Соболєв

За межой

Едино небо над землей,
Земля поделена,
Разлука селится порой,
Живет неделями.
И все за этой за межой,
Больнее кажется,
И что разорвано тобой
Уже не свяжется.

И как бы далеко мы не ушли,
Хоть до скончанья века нам брести,
До нашей, до оставленной земли
Не добежать, не доползти.

Не предсказать нам никогда
Судьбы течение,
Я вспоминаю те года,
Как развлечение.
И быть своим среди своих --
Удача редкая.
Где речь родная, словно стих,
И слово меткое.

Там бесконечен круг забот,
Но интереснее.
И там душа моя живет,
И плачет с песнею.
Там непричёсаны леса,
Поля некошены,
Но там родные голоса,
Там сердце брошено.

Куда б дороги нас не привели,
Уже садам в душе не зацвести,
До нашей, до оставленной земли
Не добежать, не доползти.

Обряды у людей подчас
Своеобразные,
Хоть Бог один у всех у нас,
Да веры разные.
Здесь в церковь все по выходным,
Как на собрание,
И остаюсь лишь я один --
Без покаяния.

Здесь жизнь проходит стороной,
Хоть все и вертится,
И лишь экран -- мой друг ночной
Надеждой светится.
И телефон не принесет
Отдохновения.
Да это я, как ты, как мы --
Местоимения.

Мы сеем хлеб, а зреют ковыли.
Вспотели семена в моей горсти,
Но до своей оставленной земли
Не добежать, не доползти.

А то, что сытно тут, -- не в счет,
В душе сумятица,
Ведь мох на камне не растет,
Который катится.
Про дом родной порой поешь,
Как шут юродивый,
Лишь на чужбине узнаешь,
Что значит родина.

Наш путь то по грязи, то по пыли
И этот путь никто нам не скостит.
До нашей, до оставленной земли
Не добежать, не доползти.


2000
г.Севастополь

Из альбома"Имя собственное"

© Андрій Соболєв
© музика: Андрій Соболєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Завантажити

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні