Опубліковано: 2008.03.15
Поетичний розділ: Сатирична поезія

Володимир Самійленко

ТВЕРДИЙ РУСИН

Не говоріть, що я твердий;
То тільки ваша побрехенька,
Хоч   р у с с к і й   дух в мені міцний,
Але душа моя м'якенька.

Вона вбачає всю красу
І злота, й папірок барвистих,
Я їм, як тим богам, несу
Ввесь скарб думок своїх огнистих.

Ах! папірки... бува, засну -
Їх купка зараз сниться стане,
Коли ж одержу хоч одну,
Моя душа, як віск, розтане.

Тоді я смирний, мов ягня,
Тоді беріть мене за чуба.
О! мабуть, небо - не земля
Тебе нам шле, папірко люба!
1890

Тверді - москвофіли; називалися так тому, що нібито трималися староруської традиції, зокрема правопису з літерами "єр" і "ять", який мав багатовікову історію.

© Володимир Самійленко
Текст вивірено і опубліковано: Олександр Некрот

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/12283/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives