Поважний зборе! хочу я
Вам розказать душі для втіхи,
Які Галичина моя
Зробила в   р у с с ь к о с т і   успіхи.
Я дуже б легко вам довів,
Що ви тепер як Бог для неї.
Ах, дайте, дайте сто рублів
Слузі всерусської ідеї!

Наш Галич прагне вже давно
До   м а т і н к и   прийти в обійми.
Він зна, що захід - то багно,
І він освіту східну прийме.
То певно так. Без зайвих слів -
У вас учені - Прометеї.
Ах, дайте, дайте сто рублів
Слузі всерусської ідеї!

Письменство ваше - то для ран
Бальзам духовний. Всяк те знає.
Як жаль, що з твердих галичан
Ніхто нічого не читає!
Але пошліть їм з п'ять томів
Х е р а с к о в о ї   епопеї...
Ах, дайте, дайте сто рублів
Слузі всерусської ідеї!

Хоча тепер в краю моїм
Ще всі русинами лишились,
Але вже стидно їм самим,
Що не в Москві вони родились.
Повірте, що вони батьків
Соромляться з біди тієї.
Ах, дайте, дайте сто рублів
Слузі всерусської ідеї!

У нас ще мова рідна є,
Але я вияснив докладно
Переконання те своє,
Що в їй двох слів не скажеш складно,
Що  т о   є с т ь   м о в а   п а с т у х і в,
А не суспільності всієї...
Ах, дайте, дайте сто рублів
Слузі всерусської ідеї!

У нас Шевченко єсть, я чув,
Але про його вже ні слова,
Який би гарний він не був,
Не більший він від Хомякова,
Хоч я того й не зрозумів,
Дарма: voluntas fiat Dei!
Ах, дайте, дайте сто рублів
Слузі всерусської ідеї!

Над нашим краєм за наш край
Ми помстимось, ви так і знайте.
Хоч проти нас усі, - нехай,
Нехай працюють, не вважайте,
Ось я до вас себе привів,
Другі ж усі - то все пігмеї!
Ах, дайте, дайте сто рублів
Слузі всерусської ідеї!