Що за славний день сьогодні,
Що за радість для народу, -
У собак кусливих міських
Вже відібрано свободу.

А котра й на волі ходить,
То намордник має кожна,
Так що може тільки гавкать,
А кусати їй не можна.

Тим-то я такий веселий
І без палиці ходжаю,
Бо мої литки й одежа
Будуть цілі, добре знаю.

Але що се? Милий Боже!
Йде Новицький тротуаром,
А там далі суне Ромер...
Лихо! Згину я задаром!

Без намордників чвалають,
І до мене. Я з дороги,
"Отченаш" читаю нишком
Та мерщій од їх у ноги!

Як одбіг уже далеко,
Став тоді я міркувати:
Як то шкода, що не можна
Постановам віри няти!

Пишуть, пишуть постанови,
Певно, є для них і книга,
А далеко безпечніше,
Як людина швидко біга!