Опубліковано: 2008.03.11
Поетичний розділ: Містика, видіння

Ярослав Тітенок

***

Пауки, не спеша, поднимались к небесным высотам
По лучам-паутинкам, протянутым звёздами вниз.
Вслед за ними, темна, но напоена солнечным соком,
Чьим-то вздохом пьяна, прорастала нездешняя жизнь…

Тихо-глухо-смешно, но печально рассыпался вечер,
Спали вечные камни - свидетели дней тишины
Заигравшись листвой, околдованный осенью ветер
За последней чертой прятал тени, мелодии, сны.

Безымянный арфист состязался с симфонией грома,
Неразрывно срослось с чьим-то телом сплетение лоз
С тишиною сплелось запустение старого дома...
Тихо-тихо плетут пауки свою сеть среди звёзд.
2008
© Ярослав Тітенок
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/12091/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives