Юлiя Берeжко-КамiнськаПОВТОРЕННЯЦе все вже було: оцей столик і кава, І сонце у чашці крізь димну фіранку, І хтось у мій бік все дивився ласкаво, Затиснувши в пальцях наповнену склянку. Усе – до дрібничок, - і дзеркало моря, В яке зазирнула хмарина-кокетка, Букет синьоокий - ранковий цикорій, Розбуджена протягом біла серветка. Усе це було: меланхолія, зала, На сонці настояна й листі зеленім, І навіть ніскільки вже не дивувало, Що, склянку узявши, ти сів біля мене. Це сон чи видіння, яке прожила я, І знала усе – чим почав і завершив? Чекаю: злетиться горобчиків зграя Під вікна кафе, де була я... уперше?
|
2007 © Юлiя Берeжко-Камiнська |