Микола ШошанніРАВЛИКСину Жені Дерева в небо стеляться
Квітучими гілками,
Прикинулись метелики
Барвистими квітками.
Така зелена благодать,
Та насторожі вуса —
Невірно станеш, то з’їдять,
Чи, щонайменше, вкусять.
Деінде, в кінному строю,
Мов декаденти-гади,
Смачну траву витоптують
Копитцями цикади.
Загляньмо нишком за тини,
Де розуму палати,
Там лускокрилі зверху вниз
Плюють на шестилапих.
Он, мов нахаби, піджаки
Яких в червоній гамі,
За місце б’ються два жуки
З великими рогами.
З билинки комариний друг
Кінь-стрибунець-інспектор
«Пасе» фасеточно навкруг
Крізь свій убогий спектр.
Страхів зазнавши, віднайдем
Дупло, де джміль скажений,
Давай до банку підійдем
Його квіткових джемів.
І щоб ніяка зла рука
Не пхала так, як досі,
Граніт відваги равлика
З веснянками на носі...
|
2000 © Микола Шошанні |
