Опубліковано: 2008.03.09
Поетичний розділ: Містика, видіння

Ярослав Тітенок

Дыхание

Как желанно порой чудо.
Как же близко… тепло… Слышишь?
Не достать, но оно будет
Непременно ещё ближе.

Не достать, но впитать краски,
С запредельной мечтой слиться
А потом посрывать маски,
Вдруг за ними найду лица?!

Не достать... Глубоко... Больно...
Слишком много личин... кукол.
Жизнь была. Жизнь была... ролью.
Сердца стук был пустым звуком.

Слишком тихо... тепло всюду.
Не достать? Но куда ближе?
Странно... рядом со мной чудо.
Тихо-тихо живёт. Дышит.
2008
© Ярослав Тітенок
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/12037/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives