Опубліковано: 2008.03.05
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Анна Долгарєва

***

Ну зачем тебя изувечивать? -
поутру ты еще стоишь,
Бог тебя еще держит за плечи, ведь
не нужны паденья твои.

И искусанные руки твои
рукавами закрыты, и так
ты идешь к остановке, выстукивая
челюстями песенный такт.
И пока еще не устанешь,
в институте нормально, вишь:
ты смеешься в столовке с Таней,
у Дениски на шее висишь.
Но - домой. И сухою корочкой
воздух вглатываешь в себя.

И, вцепившись зубами в поручень,
оседаешь на пол, сипя.

Кучкой хлама у стеночки свалена,
я уже не ору ни о чем,
я же старая сука в подпалинах,
переломлен хребет кирпичом.

...Ничего. Проживешь. Подлечит.
Ночь пройдет, словно хрип в груди.
Бог подхватит тебя за плечи:
новый день.
Вот порог.
Иди.
2008
© Анна Долгарєва
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/11971/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives