Опубліковано: 2008.03.05
Поетичний розділ: Філософська лірика

Олександр Товберг

Метафизика зимы


И в белом обмороке снега
Я обеспамятел, исчез,
Я в немоту влетел с разбега –
И разум умер – и воскрес.

Пытаюсь двигаться и думать,
И – не умею, и – молчу,
И поглощаюсь белым шумом, -
Сознанье валится без чувств.

Нет ни имён и ни событий,
Понятий нет, как таковых,
И звуков – здесь не может быть их,
Ни мёртвых быть и ни живых.

Я слепну в половодьи света,
Средь абсолютно белой тьмы, -
Нет диалектики предметов –
Есть метафизика зимы.

7.01.03
2003
© Олександр  Товберг
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/11963/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives