УКРАЇНІАНА Без права перекладу на іноземні мови. 1 Не знав Бог, як чоловіка покарати, та й створив його українцем. 2 Спочатку українці були євреями, а євреям це не подобалося. 3 Куди б не закинула доля українця, всюди йому дорога хрестиком вишита. 4 У щоб українець не взувся, слід завжди босий лишається. 5 Став українець суджену вибирати. За однією дівкою Україну дають, а в другої корова на посаг. Господар він і є господар. 6 Мовчить українець, рот їжею зайнятий. Від пісні лише ноти зосталися. 7 Дайте українцеві сала — і матимете точку опори. 8 Повна Україна українців, та всі іншомовні. 9 Що не українець — то зять, що не українка — то невістка. Усе життя в приймах. 10 Хатній поріг Україну від українців відділяє. 11 Воля для українця — це коли руки вишиваним рушником зв’язані. 12 Москаля ховають, а мати плаче, як за українцем. 13 Затягне українець сумної та й заплаче. Якби горілки не випив, від обезводнення організму помер би. 14 Така мені Україна, що повісився б. 15 Щораз прикурить українець, то хата згорить. Уже й жінку поміняв — не помагає. 16 Зустрілися два українці. Один чорношкірий, а другий не по-нашому балакає. 17 Ніхто так художньо сала не наріже як українець. 18 Здолали б українця вороги, якби жінка фартушком не відігнала. 19 Куди б серце не закинув, по всьому світі — соловейки з прізвищами українськими. 20 У кожного українця — дзеркало з булавою. Коли б то жінка у нього так часто не заглядала. 21 Не ті українці, що народилися, а ті, що не виродилися. 22 Українець ворогові не побажає, другові не порадить бути українцем, а сам ним лишається. Через це й вважають, що він хитрий. 23 Ще не було такої держави, якої б українка спідницею не накрила. Отакі жінки в українців. А ви кажете: де наша держава? 24 Кому українець позичав — перед тим і в боргу зостався. 25 Усім багата Україна, а найбільше терпінням. Терпить українець довше, ніж живе. 26 Нехай собі лякають вороги, війною погрожують. Хліб-сіль в українця Завжди напоготові. 27 Хто тільки не гнобив українців, у землю не закопував! Зате ж яка тепер земля наша родюча! 28 Ой і нагнули ж вороги з українців луків, наробили! А брати наші — знай — до коліна випрямляють. 29 Як здибається лихо, назву його Україною та й буду любити. 30 Кожна людина іншій людині трохи українець. 31 А що вже напрацювався українець — чорно! І бідував чорно. Поки красти не навчився. 32 Поки українець дітей рахував, то й гроші знаходилися, а як став гроші лічити — діти перевелися. 33 Я — українець, ти — українець, і це чи не єдине, чого ми не годні один одному пробачити. 34 Що з нами сталося б, якби мати за українця не молилася! 35 Любить Бог українця, але не признається.
|