Опубліковано: 2008.02.07
Поетичний розділ: Релігійна лірика

Микола Ширяєв

К вопросу о Собственнике

Смертный делами скован
И белою ниткой шит,
Но слово, всякое слово,
Богу принадлежит.

Здесь иже уже пророцы,
Дерзающая трава.
Так много из дел сотрется,
Но вписаны все слова.

В них некий источник света,
Внемыслимый окоем.
Из них мы и в них одеты.
И мы говорим, поем,

Влечем до бумаги россыпь,
Которой уж след вовне:
Всяк пишущий не доносы
Пророчествует вполне.

Мы – заполночь друг для друга,
Что делает звук лесным.
Носительница испуга
И Божией белизны,

Бумага – стяжатель мощи.
Се образ ее двойной:
Спасибо, спасибо, Отче,
Что Ты говорил со мной.
2008
© Микола Ширяєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/11410/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives