Ванда Новазернятками з тобою - два зернятка маку, тих же кольору, форми та смаку, наче любляча макова мати нас плекала у лоні однім щоб лихі не подзьобали круки й навісні кілометри розлуки не спалили отруйним цілунком на задушливий маковий дим ми візьмемося чіпко за руки подамося у гай через луки, дубу в корені вкотимось лунко, зачаїмось у шпарці під ним піде сніг або злива нестримна, грім у вусі гарматою гримне… в один голос „не змерзла? – „не зимно?” і заснемо собі до весни.
|
2007 © Ванда Нова |