Ванда НоваТаємницяРоки. Мандрівки. Вічний біг уперегін - Одними тропами життя. І по крамницях. Десертом радості ділились, як сестриці, І безтурботно жартували з ворогів… Так, я забулася. Бо долі тільки гість чужа душа – зловісна чорна кам’яниця, з дверима навстіж. Не вціліє таємниця, Піде розплатою за жмут старих боргів - І буде пущена, мов дівка «по руках» …Слова зірвалися каменепадом з кручі - (Устид наперсницям, надміру балакучим!..) Довіри чаша лунко тріснула - Крихка…
|
2007 © Ванда Нова |