КОБЗАРСЬКА ПРОЩАЛЬНА

Залишіть мене
з кобзою й конем,
з мамою і Богом залишіть.
Щастя в спориші,
на устах тропар.
Небо відчинилось, як вівтар.

Кобзонька сумна,
вірная жона,
варта чотирьох коханок шабель.
Покохав тебе,
а сказать не встиг.
Кобзо, прощавай і прости.

Мамо золота,
в будні і свята
ждали ви мене на поріг.
Пісні не вберіг,
на струні висить...
Прощавайте, мамо, і простіть.

Молочай гіркий.
Мій товариш кінь,
мій товариш кінь — чистокровний пан,
на коліна впав,
плаче, як лоша.
Коню мій, прости і прощай.

Прощавайте всі.
Сохраніть, спасіть
пісню, пісня — це душа багатьох.
Кличе мене Бог,
і пора вже йти.
Здрастуй, Боже, здрастуй і прости.