Опубліковано: 2008.02.06
Поетичний розділ: Медитативна лірика

Василь Слапчук

***

У груди вперся ліс,
у скроню дуло.
Вояк востаннє помоливсь,
а ми забулись.

Забули голос вояка
і голос лісу,
і хто як міг так уникав
розмови з крісом.

Перехрестився і замовк,
зім’яв суниці.
Вояк помер, а ми спимо,
й життя нам сниться.

Все ближче ліс нам до грудей,
а кріс до скроні.
Ген-ген вояк від нас іде
кудись над крони.
1998
© Василь Слапчук
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/11282/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives