Опубліковано: 2008.02.05
Поетичний розділ: Медитативна лірика

Василь Слапчук

***

Усе як завше. Тут без змін.
Замов вина — приносять оцет.
Як знагла крикне жінка: — Він!..
Ти не спитаєш: — Хто це?

У тебе пензель і перо. Я лиш
такий, яким мене напишеш.
І я мовчу. І ти мовчиш.
А жінка рве на клапті тишу.

У жінки очі — рани кульові.
Рожеве піднебіння в крику.
Біжать на зустріч квіти польові.
Ти кажеш: — Дикі.
2002
© Василь Слапчук
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/11254/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives