земля вхромилась в груди вiссю
з плечей упала голова
я щойно вибрався iз лiсу
та заблудився у словах

я знову там там де провину
провинами щасливо перерiс
де кожен їсть свою морквину
де кожен сам для себе лiс

де кожен сам для себе клiтка
i не стачає всiм морквин
а бiль з’являється нiзвiдки
з обценьками до голови

де тiльки я у всьому винуватий
де лиш моя розкаяна вина
беру вiд тебе моркву з вати
й вона менi смачна-смачна