Опубліковано: 2008.01.23
Поетичний розділ: Філософська лірика

Ірина Шувалова

***

Коні блукають
У нетрях вітру,
Коні налиті
Прозорим рухом.
Мій Бог заграє
Мені на цитрі,
Мій Бог сміється
Мені на вухо.

Прозорі коні
Лоскочуть вечір,
Шовкові боки
Торкають тепло.
Мій Бог не більше,
Ніж шлях до втечі –
Його долонею
Можна стерти.

Роззявив обрій
Левину пащу,
І сонце рушить
В повільне ретро.
Бога іменувати?
Нащо? –
Його долонею
Можна стерти.
2005
© Ірина Шувалова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/10673/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives