Сад яблуневий.
Розчахнуті вени дерев.
Сонце і літо
Осіли в іржавому листі.
Кіт, мо`, сусідський,
Лежить, наче бронзовий лев,
Трави нетоптані
В росах холодних іскристі.
Пахне грибами.
Яблуком пахне гнилим.
Сірі ворота
Вітер поклав на лопатки.
Квіти здичавілі,
Навхрестом протяги.
Дім
Спився дощами,
Глечик лишивши на згадку
Про свою молодість
І про дитинство моє,
Що колихалось
На гойдалці, тут, під горіхом.
Я – вже давно не дитина,
І не впізнає
Дім мене...
Як же в нім холодно, вогко і тихо!
Доме, добридень!
Стільки подій і проблем...
Вибач, я часто, бувало,
Зривалась на прозу.
Дім біля мене мовчав,
Наче кущ хризантем,
Що відцвіли
І на ранок чекають морозу.