Микола ШошанніПЕСВ одному з непримітних сіл,
В одній з непримітних садиб
Жив собі один старий непримітний безпородний пес.
Він чесно гавкав на всіх потенційних кривдників
І лагідно обіймав лапами кульгаву ногу
Свого сивого хазяїна.
Але село поступово вимирало,
І в якийсь із днів літні хазяї
Вирішили переїхати поближче до своїх дітей
І до великого міста, де ще жевріє життя...
Домовились з водієм великого автомобіля,
На якому було розплановано місце
Для всіх нехитрих пожитків,
Для кіз, для курей, для кроликів, для кота
І для пошарпаної будки старого пса.
У ніч перед днем переїзду несподівано пес помер...
Сивий хазяїн плакав, як мала дитина,
Потім поховав пса,
Віддаючи останню шану Другові...
Всі переїхали на нове місце. Окрім пса...
Для хазяїна назавжди залишиться
Без відповіді запитання,
Чому помер пес...
Можливо, від туги, розпачу і страху,
Що його можуть не взяти з собою,
Можливо, від небажання залишати те місце на землі,
Де він прожив усе життя...
|
1999 © Микола Шошанні |
