(Пародія на вірш Ігоря Павлюка «Сповідь вродженої відьми»)
Фрагмент твору Ігоря Павлюка:
Я зачата була,
Коли Місяць став повно-червоний,
Там — на Лисій горі, —
Куди мама прийшла із лісів.
Чорні гнізда з коріння
Мостили там білі ворони,
Душі сивих поетів
Там чортик поліський носив.
І т.д. Повний текст оригіналу тут: http://poezia.org/ua/id/8548/personnels
У далекім Непалі, де доля не балує смальцем,
Там, де гори покриті туманом думок та ідей,
Я зачата була традиційно, звичайним непальцем,
І непалкою також, як прийнято це у людей.
Що вам, любі мої, про Непал розказати такого,
Що у інших місцях не прижилось або не росте?..
Там у горах тібетських усі трішки ближче до Бога,
І вітання в Непалі незвичне тому — «Намасте*»…
Є в Непалі також і політики в різних палатах.
Де немає таких, хто не місить словесну руду?..
Та як тільки когось «на підвищення» треба послати:
Є в Непалі столиця, і зветься вона — Катманду.
А поети в Непалі у дуже великій пошані,
А дороги які — не знайдеш там відчинений люк,
Там у люк не впаде ані друг парадоксів Шошанні,
Ні замріяний лірик, до прикладу, — Ігор Павлюк.
Але тільки побачу якусь не непальську пір’їну, —
Розквітає в душі не непальських емоцій букет,
І несеться душа невідомо чому — в Україну,
Це з минулих життів, очевидно, відлуння таке.
Що ж цікавить цю душу на тлі українського лику,
Може, щось малювати, до прикладу, в стилі Доре?
Ні — на Лисій горі відростити волосся велике,
Та не зовсім просте, а волосся з кущів і дерев.
Щоб на Лисій горі милуватись на власне творіння,
І радіти, що є небайдужа непальська рука —
Щоб ворони для гнізд у дерев не зривали коріння,
Там, де відьмочки зрідка цитують тихцем Павлюка.
* «Намасте» — традиційне вітання в Непалі, як, наприклад, в Україні — «Добрий день».
Смисловий переклад вислову «Намасте» — «Я вітаю у тобі Бога». |
