укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Мова видання: українська Рік / місяць виходу видання: 2021 / Березень

Назва та службова інформація:
Павлюк Ігор. Спас: книга духовної лірики / Ігор Павлюк. – Львів : ЛА «Піраміда», 2021. – 288 с.
Придбати книгу можна тут:
Літературна аґенція «ПІРАМІДА»
Україна, 79006, а/с 10989.
м. Львів, вул. Плугова, 6.
тел./факс: (032) 235-53-

Детальна анотація:
СПАС – СПІВТВОРЧІСТЬ ІЗ ВСЕВИШНІМ

Це авторське слово перед моїми віршами хіба для тих, хто загалом... не любить віршів, а любить прозу, і для самого себе – щоби проговоривши, провівши через місток між серцем і розумом історію інтимних емоцій, привести їх до порядку і – конденсувати до послання нащадкам чи, дай Боже, до молитви – розмови з Універсумом.
Але для початку має бути відверта, з доброю любов’ю розмова-медитація із собою (Царство Небесне всередині нас), якою і є ця книга моїх віршів «Спас» у всіх значеннях цього слова разом: Спас − українське бойове мистецтво, Спас – пам’ятна монета номіналом 5 гривень, Спас – як назва кількох населених пунктів в Україні, Спас – як прізвище, Спас − козацький човен... Спас – як християнське свято.
Душа віруючої людини, як і колективна душа її народу чи й людства загалом, проходить кілька стадій свого розвитку по духовній конусоподібній спіралі. Віхи росту української душі до Творця від полібожжя – до монобожжя: язичество – християнство – толерантність до інших релігій (як стежинок до Творця)...
Такий же шлях пройшов аз грішний і у своєму життєтексті, і у вербальному тексті, маркованому окремими пасажами моїх романів, драм, наукових досліджень, романом у віршах «Паломник» і, зокрема віршами із цієї книги «Про Перуна» та «Христос», які поміщені тут – як поетичні сповіді (а поезія – то написана словами музика) перед самим собою, перед «мертвими, і живими, і ненарожденними земляками моїми в Украйні і не в Украйні» сущими – від вірша «Роззувся я – й біжу у інший бік», написаного у 1986 році, – до вірша «Я принесений в жертву древнім слов’янським богам», створеного 11 листопада 2020 року.
Я відібрав дві сотні своїх віршів із зазначеними датами, а інколи й місцем, їх написання, у яких ключовими словами-поняттями є Бог, душевно-ментальні камінці з мого світоглядного духовного фундаменту. Хоча, за великим рахунком, всі мої вірші (а їх тисячі) можна вважати духовною лірикою, адже, як я відчуваю нині, Всевишній завжди був зі мною, навіть тоді, коли я, мов мій онук Данило нині, боровся за свою незалежність від усього і всіх, за повну самостійність... зрозумівши, врешті, що лише із Отцем Небесним – райськи скрізь, навіть у пеклі... Як колись було з мамою, з бабусею, із батьківщиною...
Тому й поміщені тут вірші, які означують сакральне моє ставлення до рідних людей, коханої, природи, Вітчизни, зірок... у такому магічному єднанні, що не зрозуміло – про кого мова на Ти з великої літері у цьому вірші: про кохану жінку? Батьківщину? Бога?..

* * *

Нерви Твої вологі – мов під корою тополі.
Пісня Твоя крилата – мов ласка долі.
Дзеркало Твоє – шабля, гола, як правда.

Хто Ти – не знаю.
Але ітиму до Тебе завжди.

2 верес. 2003

Навіть демонічних істот у мій метафізичний період розвитку душі мені було по-людськи шкода:

ЧОРТЕНЯТКО

Жило-було манюнє чортенятко
У світі, як в зозулинім гнізді.
Було воно принишкле, аж горбате,
На Вищому Небесному Суді.

...«Не вміє красти спокій!
Чули? Чули?!.»

Забуте, змерзле, голе і німе,
Воно згадало пекло –
І заснуло.

Хай чорт його,
Великий чорт
Візьме...

14 груд. 1991

...доки мій світогляд не став релігійним, теоцентричним − і я перестав створювати собі ідоли, навіть ідеали у житті і творчості, яких не розділяв ніколи, хоча не перестав любити людей, природу, Життя, прийшовши, врешті, до розуміння, що «З дому пішов я з одним лиш хрестом на грудях»... і що «Я родився удруге і вийшов з хрестом на дорогу. І тепер в цьому світі лиш хрест і підносить мене...».

* * *

Поміщені у «Спасі» вірші – психотерапевтичні для всіх і вірю, надіюся, − благодатні для людей, які моляться: подихом, чином, піснею, віршем...
Я нічого не змінював у цій моїй, писаній протягом 33 років духовній ліриці, кожен рядок якої нагадує мені і демонструє наофітам один зі шляхів через терни і зірки до руки Всевишнього, співтворчості із Ним, − в чому і є наше Спасіння, Спас, смисл нашого тимчасового буття у цьому світі.

                                                                                    Ігор Павлюк


Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні