Тихо. Дуже тихо в Україні.
Тільки серед ночі де-не-де
То пісні прощально-солов’їні,
То зелене яблуко впаде.

То шабельним сміхом озоветься
Предок із міжзоряних степів.
Половецький кінь іще пасеться,
Руський відійшов чи відлетів.

Йде козак – штани широкополі.
Йде козак… як довго йде козак…
Може, тому, що іде по волі,
Тому і поволі –
Як сльоза.

Все, що справжнє, в пісню заховає,
Все, що рідне, у Пісні пісень.
Він не жне й не сіє, лиш блукає.
Ледве-ледве душу донесе.

Повз голів колгоспних, директорів,
Мерів, ворохобних куркулів…
Заклинання імпортних моторів
І мовчання дивних журавлів.

Потім щось у ньому, ніби вихор…
Наче бунт свяченої води...

Й тихо в Україні.
Дуже тихо.

Як завжди.