Игорь ЖукРозмова Павла Полуботка з Петром Першим у Петропавлівській тюрмі восени 1724 рокуЧи був я гетьман, чи твій слуга – Спасибі, Петре, за булаву!.. Ми нині квити, я не в боргах; Життя скінчилось – то й не живу... Життя скінчилось – та лиш моє, Бо ще не вмерла, бо вже встає, Розправить плечі земля моя – З плечей, як муху, змахне царя. Цікаві, Петре, в нас імена!.. У тій фортеці, що їх єдна, В твоєму Бурзі, як битий пес, Стоїш і просиш. щоб я воскрес. Ну що ти, Петре – чи я Христос?!. – Душі ж козацькій не помирать; А кості ляжуть до тих кісток, На котрих стіни твої стоять. Ми всі не вічні; близька вже мить, Коли й тобі хтось шепне: “Пора!..” – І впаде тіло, душа злетить – І Бог розсудить Павла й Петра. |
1993 © Игорь Жук © музыка: Игорь Жук |