укр       рус
Авторов: 407, произведений: 38933, mp3: 330  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2007.08.14
Распечатать произведение

Александр Афонин

Полтавщина

Полтавщина… Забите і забуте
Людьми і світом це старе село.
Все в бур’янах, і тільки вітер люто
Гойдає височенне те зело.
Вздовж вулиці похилені паркани
Й садочків здичавілих непрохідь.
Як вартовий — одна лиш баба Ганна
Біля воріт щовечора стоїть…
Стоїть, стоїть… аж поки не стемніє,
Все дивлячись у вулиці кінці.
Може, дріма, а може, просто мріє,
Як прибіжать веселії гонці
І скажуть, що з далекого Сибіру
Син приїздить не зовсім, погостить,
А мо’, й про те, що донечка з Алжиру
До мами із онуками летить.
Які ж вони? Вже стільки літ минуло.
Не дай-но Бог, ще можна й не впізнать.
Життя пройшло — як літо промайнуло.
Тепер дітей та смерті лиш чекать.
Ой, чи діждусь дітей, уже й не знаю.
Он півсела на могилки пішло.
Одарки і Петра давно немає,
А їх дітей мов зовсім не було.
Вже третій місяць пенсію не носять
Та, дякувати Богу, ще жива…
Які-бо вже он китиці на просі —
Це значить зовсім скоро вже жнива.
От посвяткую! Намелю пшенички
На жорнах і спечу розкішний хліб,
Зварю й борщу горщечок невеличкий —
Капуста є, а ще й підходить біб.
А мо’, й тоді на свято, на ужинки,
Підійде хтось із дальнього кінця,
Хоч зараз нам усім непереливки —
Днів п’ять уже не бачила лиця.
Стемніло вже, нікого знов немає.
Самотність — це життя мого вже суть.
Боюсь, помру, і поки хтось те взнає,
Кістки селом собаки рознесуть.
Мар’яні добре, хоч вона хворіє,
У неї ж бо живий ще чоловік,
А я сама. Про близьких лише мрію…
Полтавщина… Наш двадцять перший вік…

2007
© Александр Афонин
Текст выверен и опубликован: модератор

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2017 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании