Опубликовано: 2021.04.06
Поэтический раздел: Философская лирика

Василий Кузан

По вінцях порожніх бокалів

***
По вінцях порожніх бокалів
Проходять хвилини розлуки.
Сідають сніжинки на руки
І тане життя. Трохи далі,

На віддалі не поцілунку
Скрижалі історій не наших
Героїв достойних, та слабших
Стікають по стінах ілюзій.
Сповзають у безвість.
І лунко
Вдаряється день у долівку.

Домівку відшукує доля
На крайчику мінного поля.

Чіпляється небо за друзки
Розбитого дзеркала.
Лампа
Круги вирізає із ночі,
Ножі ними березень точить
І падають іскри, мов зорі,
У очі холодно-прозорі…

Розлуки цибуляні кільця
Шкварчать на пательні.
І слізно
Вікно усміхається ранам.
 
Ще снідати, певно, зарано.

Вечеряти ж пізно…

29.03.2021   ©   Василь Кузан

2021
Івано-Франківсььк
© Василий Кузан
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/52524/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG