Сокорини пух,
цей сніг травневий,
налякав мерзенним підступом зими.
Тятиву напнув від арбалету нервів
й влив кураре в сечовий міхур стріли.

Наполохані, як тхором кури,
заквохтали знічено кущі бузку.
Віхола пухова, повна бздури,
шаленіла у своїм танку.

Закрутила відьомські аркани,
бартки била об віхтяві пні,
реготіла, як курила файко плани,
та сновид обнурювала в гній.

І мене взяла ця лихоманка з сіна,
що вкосив торішньої весни...
Й не потрібно нам зрадливця Крима,
та верніть в обійми Грузії Апсни!