укр       рус
Авторов: 407, произведений: 38872, mp3: 330  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2016.10.31
Распечатать произведение

Тарас Иванив

ВСЕ СПОЧАТКУ

я хотів заховатися від цього світу...
у тінях мерехтливих яблунь,
під пелюстками флоксій
за павутинкою минулого
тонкою, золотавою
, у будиночку собаки – за її сонячний гавкіт
і безмежний літній сон.....
за дощовою завісою
теж пробував причаїтися
але пес запитливо дивиться в вічі,
павутинки і тіні зовуть у танок....
-   мусив вийти із-під пелюсток,
шукати іншого....

я хотів заховатися від цього світу у Коханні
та Кохана сказала: „Давай подорожувати з тобою,
погуляємо разом
цими світами...”

хотів заховатися я у Молитву,
але її почув Бог,
нахилився і прошепотів:
„А чи не хотів би ти, синку,
полюбитти хоч щось із цього світу,
як це зробив колись Я?”...

я стою на роздоріжжі
відчуваю, як цей світ заколихує мене,
пронизує наскрізь, огортає
стікає з моїх рук струмками....
іноді мені здається, що вони
червоні... ,
але я заспокоюю себе -
і вони стають синіми ріками,
прозорим вітром,
хмарами і пухким снігом
з багатого й доброго
небесного сита....

колись з моєї душі стече
втомленими потоками моє тіло
разом з усім цим світом
і ми більше ніколи не зустрінемось....

але що я відповім пану Богу
коли Він на званому сніданку
На ранок нового світу
запитає
ласкаво:
”А ти що полюбляєш, синку?”
....................

Обіймаю оплакане
усіма дощами, ангелами і людьми
Дерево Пізнання,
зізнаюся йому,
що не хочу ні зла, ні добра....
ні простих радощів,
ні снів смішних, ані веселих святкувань
аби тільки повернутися туди,                            
де Адам для рослин і тварин Божих
ще лиш придумував імена.......

2016
© Тарас Иванив
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2017 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании