укр       рус
Авторов: 415, произведений: 44157, mp3: 334  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2016.08.21
Распечатать произведение

Иван Низовой

АВТОБІОГРАФІЧНЕ


Найтихіша оаза в буремному світі –
Моє рідне село при Сулі, в лободі
Рятівній, де роїлись такі розмаїті
Мої мрії наївні. Було ж це тоді,
Коли голий і босий ходив я до школи,
Щоб людиною стати й не гнути горба
Задарма у колгоспі, – не буде ніколи
Наді мною висіти гербова ганьба
Молотка і серпа! Я художником стану
Чи поетом – прославлю свій рід і село,
І країну свою – золоту Оріяну –
Я спроможусь на це, що би там не було!

Знаменитим не став я – і то слава Богу, –
Гнути кирпу не треба; рабом я не став,
Та за те, поламавши радянську систему,
Збився з курсу її, щоби вийти на старт
Робітничий. А далі поліз по драбині
Вже службовій – кар’єри собі не зробив,
Та сімох виконробів, що всілись на спині,
Сатирично-ліричними стрілами вбив.

Став поетом відомим в обмеженім колі
І мішенню для певних «дебешницьких» кіл –
Всі знання, що набув я у марківській школі,
Довелося «похерить», жбурнути під стіл
Партократа-наставника... Став дисидентом,
Протестантом свідомим. Невдовзі за тим,
Мов якийсь єретик, скориставшись моментом
Підходящим, Бандеру зробив я святим,
А Лук’яненка визнав народним героєм.
Став на прю з комунізмом, і в кожну діру
За потреби пролазив. Отож з гемороєм
Пострадянським нізащо я вже не помру!

Пролетів «пролетарієм» я півдержави,
Всюди бувши чужим, бо з найнижчих низів,
Тож нажив мозолів, не сподобившись слави,
Та надбав гарбузів від партійних тузів.

Приїжджаю в село при Сулі, в лободинні,
Рятівному колись, – не шукаю добра
Від добра... Не від голоду штучного нині,
А від штучної кривди село вимира.

Біль проймає моє сторозтерзане серце:
Це ж оаза пустелею нині стає –
Хоч моєї вини в цім немає, та все це
Мимоволі ляга на сумління моє.

Звідси ж я утікав, затаївши образу
На кріпацьку покірність своїх земляків,
Їхню долю гірку не оплакав ні разу,
Хоч, було, присвятив їм немало рядків.

Лиш тепер, мов на сповіді, я зізнаюся
В недостатній повазі до рідних могил.
Зазбираюсь в дорогу, лишень наберуся
Відповідно фінансів, відваги і сил.

2009
© Иван Низовой
Текст выверен и опубликован: Леся Низова

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании