Поет у коханні шукає натхнення. Живе не майбутнім, а нинішнім днем. Він п’є насолоду, вилущує зерня, Він грається словом, неначе вогнем. Поет у любові шукає сюжету, Чи з неба на крилах приносить сюжет. Щодня потребує пригоди і лету, Терпіти не може ні ґрат, ні тенет. Поет ненаситний. Крізь сито ілюзій До нього приходять то музи, то сни. Він хоче щоб поруч були тільки друзі, І навіть під снігом шукає весни. Він прагне пізнати, дійти до вершини, Із дна океану дістати своє. Він світ прикрашає плодами калини, А яблук спокуси не їсть – роздає. Поет у коханні – це домен і демон, Це ангел і злодій, шаман і ягня. Хижак і мисливець, безодня і небо, Приходить до храму і жде вигнання. Він любить і губить. Цілує у губи І так, наче серцем – по шкірі мороз. На пік насолоди наносить зарубки, Дарує букет хризантем і мімоз. Він легко й нестримно вривається в душу Як протяг у хату, чи потяг у світ. У морі кохання вишукує сушу І кличе спокусу три тисячі літ. Поет не кохає – він прагне кохання, Мов янгол – польоту, як небо – зірок. Поет у коханні вбачає прощання, Бо нині – вигнанець. А завтра – пророк.
|