Ти вмила тіло місячним промінням                                                                      
І заплела у коси дві зорі,
Неначе ночі потаємне зілля
Сховала краплю сонця в бурштині.

По шовку шкіри котяться краплини,
Брунькують перса жагу до життя,
Свята любов взяла тебе на крила
Привчаючи в польоті до життя.

Нага і чиста, ніжна і солодка
Минаєш ти. Не ти – короткий сон.
Ти вмила тіло квітами і сонцем,
Я космосом упав у твій полон.