Василий Кузанбез назви* * *
Твоя душа вже виросла із парти.
Їй не до школи треба – під вінець.
Ти розкладаєш зошити, мов карти:
Канікули, екзамени й кінець.
І погляд твій відсутнім стане в школі,
І я в чуттях поставлю букву "ен",
Порожню множину замкну у колі
І стану хмурим, мов осінній день.
Життя іде, іде воно повз мене.
І ти підеш. Підеш у білий світ.
А очі ці, багаття незбагненне,
Обіймуть серце, мов колючий дріт.
Прощай. Іди. Ще маю трохи часу.
Ще до дзвінка три чверті, та вони
Виводять почуття мої із класу –
І з кожним днем жорстокіші вони.
Дивись на мене... я мов на помості
Тобі дарую слово у росі.
А клас увесь – це тільки наші гості,
Що наші кості перемиють всі.
Дивись на мене навіть без потреби,
До серця прагни, до душі лети.
Щомиті я звертаюся до тебе,
Але про це не знаєш навіть ти.
|
1993
Довге © Василий Кузан |
