Ольга Буруто***О.С. Кольорами, кольорами витанцьовує чаклунка,
Зазираючи ув очі ночі, прибраній на день,
І у зоряних турботах пересвітленого світу
Пелюстками намистинки осипаються з небес.
Тіло бавиться у барвах оксамиту завіконня,
Та лягає край намітки світлий кавалок ниток -
І несеться вздовж сторінки світанкова смуга світла
І зціловує росинки теплим притулом до рук.
Місто спину вигинає, і хребці на стиках рейок
Перехоплюють мовчання на півслові міжрядків,
Викидаючи з-під криці металевого розбігу
Шал знеструмлених трикрапок білим розсипом думок.
Тонкоголі аромати ранок споюють тремтінням,
Тихий голос, як відлуння, сни розтягує в слова
І, зігріте поцілунком, серце кров жене жагучу -
І вдаряється рум'янцем в щоки лагідність жива...
Пилом пряним тануть квіти, подих вітру в'яже сіті,
Прохолодою вивчає кожну складочку долонь,-
І пробудження спадає легким шаликом на груди,
Вдихом свіжості уповні, ситим запахом листка.
В'ється срібно чорна кава, вітром схоплена зненацька,
Візерунками краплинок розсипається на склі;
І вихлюпується з неба сонце золотоманітне,
Заливаючись від сміху, б'ється сяйвом в крайку дня.
|
2008 © Ольга Буруто |
