СеРж КоГеометрія душЯ і тінь – прямокуття, Завмерле у колі подій. Тане час на руці, ну а, може, то тільки здається... Світанкова печаль симбіозом у росах озветься, І застигне краплина На кінчику зігнутих вій. Відшукаю для Тебе Холодний уламок зорі,- У долоні зігрієш частинку розбитого неба. Перехрестя доріг подолавши, уперше для себе Ми зійдемо удвох На веселки зігнУтий поріг. Десь на Альфа Центавра, Напевно, якийсь Архімед Геометрію душ закодує у циферні клони. Тане час на руці посекундно, не знаючи втоми. Ми ідемо в нікуди, Хоча і здається – вперед. |
2007 © СеРж Ко |