Тарас Рябчук***берегись его обидеть, случайно как-нибудь толкнуть // Н. Гумилев не смій підняти камінь од землі не смій зайти в оцю таємну залу і стережись, бо не живуть там, - скніють садівники небаченого саду чи той це сад? чи - пастка, пустка, - чи потороччя з коренів і жил - воно ще білі нігті в тебе впустить тоді, коли - навіщо? - скажеш - жив? о ти, істото, вся закутана у сон, ти недомовна, ти несправжня, не... не знаюча, не ждуча, того, - що... вдивляється в твоє лице із дзеркала... і що тепер - вугіллям у долонях - твоїх вогнем - останній твій обол? знай: мегаліти, ці камінні гори дольмени сторожкі велети, що ждуть нових облог, чи то обмов - уже ідуть до тебе з вином, з водою, з радістю, і з болем байдуже що... |
2008 Львів © Тарас Рябчук |