Олег РубанскийНещасне коханняТи – як сонечко ясненьке, в тебе платтячко біленьке. Ти до мене повернулась, і чарівно посміхнулась. Ти спитала: «Хто ти, хлопчик?» Я сказав: «Звичайно, льотчик, бо в мене одні турботи – літаки і вертольоти! Я без діла не сумую, їх у зошиті малюю. Хочеш льотчицею стати? – будем разом малювати!» Опустивши долу очі, ти погодилась охоче. І тоді я здогадався, що в тебе я закохався. Я радію, ти радієш! «Це любов!» - ти розумієш. І літають літаками сторінки за сторінками!... Раптом вчителька з’явилась! Та над нами нахилилась! І чорнило, і чорнило ти на платтячко розлила… Так нежданою бідою ми розлучені з тобою. Перший клас! А вже страждання від нещасного кохання...
|
1991 Олевськ – Київ © Олег Рубанский © музыка: Олег Рубанский |