явлюся тобі з четверга на вівторок у білому платті з волоссям розхристаним на троянді вітрів з голосом застудженим на ромашці любові з аплікацією ще ненародженої у передсонячній тиші
це буде відлік тієї ери що твоя і моя тому що це бачать очі які заплющила це пише ліва як зв"язую правицю у кулак
каюсь що живу не по-Біблії не вириваю око не відрубую руку та як же маленьку пеленатиму у простір колискової